Орнітин і аргінін – регулює цикл сечовини та відіграє роль у трансформації аміаку, який формується у процесі розщеплення амінокислот до сечовини, знижуючи токсичну дію на організм. Орнітин особливо важливий для котів, які використовують амінокислоти у процесах енергопродукції. Таурин захищає печінку від фіброзу. Розторопша плямиста (Silybum marianum) захищає клітини печінки від впливу токсичних речовин. Силімарин має гепатопротекторну, антиоксидантну, імуномодулюючу дію. Фосфоліпіди беруть участь у перетравлені жирів і всмоктуванню розчинних в них вітамінів. Бетаїн використовується в якості гепатопротекторного і метаболічного засобу, для поліпшення функцій печінки. Комбінований гепатопротектор з жовчогінною та спазмолітичною дією для собак та котів.
Нормалізує та відновлює функцію печінки при патологічних станах, підвищує її стійкість до впливу патологічних факторів. Застосовують для профілактики та лікування дискінезії жовчовивідних шляхів, хронічних гепатитів, цирозу печінки , жирової дистрофії печінки та токсичних уражень печінки. Прийом амінокислот добре комбінується з іншими лікарськими препаратами.
Склад: сухі пивні дріжджі, мальтодекстрин, вітаміни, провітаміни, мінерали.
1 таблетка містить: Бетаїн 50 мг Холіну хлорид 1 мг Вітамін В1 50 мкг Вітамін В2 125 мкг Вітамін В6 50 мкг Вітамін В12 1 мг Ніацин 700 мкг Пантотенова кислота 500 мкг Фолієва кислота 22 мкг Біотин 20 мкг Таурин 100 мг L-Аргінін 100 мг Екстракт молока чортополоху 25 мг Екстракт соєвих бобів 75 мг Орнітин (у формі L-орнітину) 150 мг Фосфоліпіди 70 мг Силімарин 20 мг
Аналітичні показники: сирий протеїн 26,4%, сира клітковина 2,8%, олії та сирий жир 0,8%, сира зола 7,8%, натрій 0,7%, кальцій 1,1%, фосфор 1,5%, магній 0%,мідь 0 %.
Дозування: коти – 1 таблетка на день; собаки до 15 кг – 1 таблетка на день; собаки 15-30 кг – 2 табетки на день; собаки понад 30 кг – 3 таблетки на день.
Препарат слід давади під час їжі.
Рекомендована тривалість застосування до 6 місяців.
Перед використанням або перед продовженням терміну застосування рекомендується проконсультуватися з ветеринаром.
Повинен бути постійний доступ до питної води.
